АЛКОГОЛЬНА ЗАЛЕЖНІСТЬ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ - наркоцентр Авіценна

Проблема дитячого та підліткового алкоголізму

Досвід наркологічного центру Авіценна м.Харків показує, що основними психологічними і мотиваційними механізмами вживання алкоголю в дитячому, підлітковому і юнацькому віці є пошукова поведінка (цікавість, наслідування, прагнення сподобатися старшим за віком, влитися в нове соціальне середовище, заручитися його підтримкою і симпатією, спробувати на смак «заборонене» задоволення); бажання самостійно поліпшити свій психоемоційний стан і ліквідувати «внутрішній» дискомфорт; аддиктивна трансформація особистості зі схильністю до вживання спиртних напоїв. Перші спроби алкоголю в дитячому і підлітковому віці, як правило, призводять до розвитку симптоматики алкогольного отруєння, яке супроводжується слабістю, млявістю, сонливістю, багаторазовим блюванням. Навіть одиничне вживання невеликих доз спиртних напоїв проявляється вираженими соматоневрологічними проявами інтоксикації, тяжкими вегетативними пароксизмами, психопатологічними включеннями. Найбільш тяжкі отруєння спостерігаються у дітей і підлітків з обтяженим анамнезом, на тлі органічної церебральної недостатності або супутньої соматичної патології. Вважають, що в цьому віці клінічні прояви алкогольної залежності розвиваються швидше, ніж у дорослих, а хвороба иає більш злоякісний перебіг. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, пубертатний період є своєрідним сприятливим ґрунтом, на якому алкоголь може обумовити швидкий розвиток симптомокомплексу залежності. Велике значення для підліткового організму має ступінь алкоголізації і форми вживання спиртних напоїв, зокрема, частота, дози, концентрація алкоголю, реакція організму на його приймання.

Особливості формування алкогольної залежності

Практика лікарів наркологів центру Авіценна м.Харків свідчить, що зловживання алкоголем, яке почалося в дитячому і підлітковому віці до 18 років в 18–20% випадків набуває хворобливого характеру, тобто призводить до формування алкогольної залежності. Найчастіше це клінічні ознаки початкових, у тому числі донозологічних форм алкогольної залежності, які полягають у підвищенні толерантності; зміні картини сп’яніння; появі алкогольних палімпсестів; вегетативної дистонії; патологічному потягу до алкоголю. Патологічний потяг до алкоголю починає рано домінувати в психічному житті підлітка, грубо деформуючи його особистість. Алкогольне сп’яніння швидке набуває дисфоричного характеру. Палімпсести (фрагменти дуже неясних, майже стертих спогадів стосовно минулого стану сп’яніння, яке зовні могло проявлятися відносно впорядкованою поведінкою) можуть зрідка виникати й у дохворобливому періоді зловживання алкоголем; про початок хвороби свідчить їх частішання або регулярний характер. Вегетодистонія проявляється в перевазі симпатикотонії (тахікардія, пітливість, почуття жару).

Досвід наркологічного центру Авіценна м.Харків показує, що характерним для підліткової алкоголізації є групове вживання алкоголю. Спонукальними (початковими) мотивами в цьому випадку звичайно є небажання відстати від однолітків, цікавість, неправильно зрозумілий шлях до статусу дорослої людини. Надалі мотиви повторних вживань пов’язані з бажанням випробувати «веселий настрій», почуття розкутості, впевненості в собі.

Як і для дорослих, розвиток алкогольної залежності в підлітків проходить три закономірні стадії: психічна, фізична залежність і органічний дефект особистості зі специфічними рисами — психопатизацією особистості та соціальною деградацією.

Для підлітків характерне прагнення вживати алкоголь у дозах, які викликають різного ступеня виразності сп’яняючий стан, що спочатку має характер своєрідної бравади перед однолітками, але вже через три чотири місяці стає пов’язаним з нав’язливим патологічним потягом.

Ранній алкоголізм підлітків характеризується швидким наростанням змін особистості, що нагадують алкогольні енцефалопатії, іноді частково оборотними після припинення вживання алкоголю.

У підлітків відзначається прискорений тип перебігу алкогольної залежності. Поява фізичної залежності від алкоголю відбувається в середньому через 2–3 роки, тоді як у дорослих цей період становить не менше 5–6 років.

Фактори ризику, які обумовлюють позитивне ставлення до алкоголю

Аналіз факторів, які призводять до ризику підліткової алкогольної залежності, дозволив виділити серед них такі (на даних моніторингу наркологічного центру Авіценна м.Харків) :

девіантна поведінка. Аналіз результатів досліджень алкоголізації дітей і підлітків показує, що рівень споживання спиртного вище в середовищі підлітків, які перебувають на обліку в міліції, які мають відхилення поведінки, аномалії характеру, і дітей з родин хворих на алкоголізм. Різні види невмотивованих агресивних девіацій, схильність до бродяжництва, низька успішність у школі, часті невмотивовані пропуски навчальних занять, асоціальність і кримінальність поведінки є одними з базових факторів ранньої алкоголізації в дитячо-підлітковому середовищі. Разом з тим, факт раннього знайомства дітей зі спиртними напоями, звичайно, не може бути критерієм оцінювання ступеня алкоголізації. Набагато продуктивніше оцінювати стиль алкоголізації — сукупність алкогольних настанов індивіда, які визначають відповідну форму споживання спиртного і сп’яніння.
економічне (соціальне) неблагополуччя. Підлітки із соціальнонеблагополучних родин, для яких характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають великі шанси бути постійним учасником правопорушень і часто зловживати алкоголем.
несприятливе соціальне середовище. Проживання підлітків у районах з високим рівнем злочинності, із мешканцями, що часто змінюються, не сприяє виникненню почуття єднання і спільності серед людей, що їх населяють, як це спостерігається в більш благополучних районах з меншою щільністю заселення і низьким рівнем злочинності.
часті зміни проживання впливають на психічний стан підлітка, оскільки зіштовхують його з необхідністю будувати відносини з новими друзями, сусідами, однокласниками, що часто впливає на появу труднощів і проблем. Чим частіше родина переїжджає, тим вищою є небезпека виникнення проблем, пов’язаних із уживанням алкоголю.
доступність алкоголю. Алкогольні напої доступні в сучасному соціумі і підліток досить легко може купити пляшку пива, вина або іншого алкогольного напою.
сімейна схильність і спадкова обтяженість. Діти, народжені або виховані в родинах з алкогольними традиціями, піддані більшому ризику пристраститися до алкоголю. За даними опитувань, у 60% підлітків, що зловживають алкоголем, батьки страждали від алкоголізму. У цьому свою роль відіграють як генетичні фактори, так і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, народжені в родині хворого на алкоголізм, навіть виховуючись у родині, що всиновила їх, зазнають в 4 рази більшого ризику стати залежними, ніж хлопчики, які народилися в здорових родинах.
вживання алкоголю батьками і позитивне ставлення до алкоголю в родинах. Очевидно, що в таких родинах імовірно раннє прилучення до спиртного. Високою є ймовірність того, що діти почнуть випробовувати алкогольну залежність або в них виникнуть проблеми зі зловживанням алкогольними напоями в юнацькому віці.
реклама. Алкогольна продукція рекламується і супровідна інформація міцно зв’язує у свідомості підлітка алкоголь із такими цінностями життя, як воля, досягнення, престиж, дружба.

Вплив алкоголізації батьків

Проблема сімейного алкоголізму в цей час викликає особливу тривогу, тому що, в першу чергу від зловживання спиртним страждають діти. Негативні наслідки має зачаття в стані сп’яніння, приймання алкоголю матір’ю під час вагітності — все це призводить до різноманітних дефектів розвитку органів і систем організму дитини. Особливо часто відзначаються порушення центральної нервової системи.

Практика лікарів наркологів центру Авіценна м.Харків свідчить що, алкоголізм батьків веде до соматичної патології: до передчасних полошів, відставанню у фізичному розвитку дитини. Такі діти погано розвиваються, страждають від різних захворювань. У деяких випадках алкоголізм одного з батьків веде до народження дитини з різними каліцтвами. У медицині є спеціальний термін для позначення порушень у дітей хворих на алкоголізм: грубі вади розвитку систем організму плода під дією алкоголю називають алкогольною ембріопатією. Для цього стану характерні, в першу чергу, недорозвинення або неправильний розвиток окремих частин тіла, вроджені вади серця, дефекти в будові верхньої і нижньої щелепи, очні аномалії, неправильний розвиток суглобів.

Звичайно діти матерів, хворих на алкоголізм, привертають на себе увагу малою вагою й ростом, невідповідних за віком, та маленькою головою. Дисфункция з боку нервової системи проявляється вже з перших днів і місяців життя у формі специфічної затримки психомоторного розвитку. 40–60% дітей, хворих на алкоголізм, страждають олігофренією і розумовою відсталістю.

Коли в родині п’є один із батьків, це приводить до розлучень, які негативно позначаються на соціалізації підлітків, оскільки чоловікам після розлучення звичайно не вдається зберегти нормальні відносини, настільки важливі для повноцінного розвитку підлітка.

Якщо ж п’ють обидва батьки, це подвійно небезпечно. У нетверезому стані вони починають улаштовувати скандали, бійки; у момент люті, підвищеної дратівливості можуть кричати, карати своїх дітей за незначні «огріхи» у поведінці, це часто провокує відповідну агресивну поведінку підлітка. У таких підлітків знижується загальний психічний тонус, розвиваються почуття непевності в собі, тривоги, зникає зацікавлене ставлення до світу, домінує знижений настрій.

Неповнота емоційного життя в родині хворих на алкоголізм викликає в підлітка психічні розлади і порушення соціальної адаптації: в одних це тенденція до зниження активності, що веде до генералізованої апатії; в інших — гіперактивність із відходом в асоціальну, кримінальну діяльність; у багатьох спостерігається тенденція поводитися зухвало в суспільстві, намагаючись залучити до себе увагу дорослих, підліткових груп.

Клінічні особливості підліткового алкоголізму

Досвід наркоцентру Авіценна м.Харків показує, що алкогольна залежність частіше розвивається в підлітків, юнаків після травми мозку, органічного ураження центральної нервової системи, нейроінфекцій, що викликає зміни особистості. У цих випадках хвороба формується інтенсивніше, має більш злоякісний перебіг, швидко призводить до втрати кількісного контролю, появі патологічного потягу до алкоголю, вироблення абстинентного синдрому. Обтяжуються патологічні риси характеру підлітка. Особливо несприятливим тлом для розвитку раннього алкоголізму є психопатії, чому сприяють такі психотравмируючі фактори, як рання втрата матері, алкоголізм батьків, бездоглядність, конфлікти в родині, педагогічна і соціальна занедбаність. У збудливих психопатів уживання алкоголю найчастіше пов’язано із прагненням позбутися поганого настрою. Гальмівні психопати вживають алкоголь для поліпшення адаптації до навколишнього середовища. Істеричні психопати коригують алкоголем збудливість і нестійкість. У психастенічних психопатів нерідкі депресивні стани із суїцидальними спробами. Алкогольна залежність у психопатичних особистостей молодого віку розвивається рано, має тяжчий перебіг, частіше прогредієнтний, рано призводить до первинних психотичних явищ, слабоумству. Клінічно алкогольна залежність відрізняється станами тяжкої інтоксикації з амнезією, значним зниженням толерантності, швидким формуванням абстинентного синдрому, зміною картини сп’яніння, ранньою появою дійсних запоїв.

Лікарі наркологи наркоцентру Авіценна відмічають, що у підлітковому віці симптоматика алкогольної залежності відрізняється нестійкістю і схильністю до швидкого зворотного розвитку, включаючи і явище толерантності до алкоголю, якщо зловживання алкоголем припиняється. Так, у підлітків симптом втрати якісного, кількісного і ситуаційного контролю досить часто відсутній, оскільки споживання спиртного здійснюється ними найчастіше колективно, коли члени компанії індукують один одного, намагаючись демонструвати свої можливості й прагнучи прийняти завищені дози спиртного.

Абстинентні розлади в підлітковому віці, що становлять разом з потягом до алкоголю основу цього синдрому, мають скороминущий характер, що очевидно, пов’язане з більшими компенсаторними можливостями молодого організму. Якщо ж синдром скасування виникає, то в його структурі переважають депресивно-дисфоричні, диссомнічні та астенічні порушення. Через 3-5 днів вони проходять, залишаючи після себе надовго (до 2 місяців) патологічний потяг до алкоголю, яке не зустрічає ніякого внутрішнього опору і повністю підкоряє собі поведінку підлітка. У цілому перебіг алкогольної залежності в підлітків не піддається єдиній оцінці. Якщо захворювання розвивається на несприятливій преморбідній основі (епілептоїдний або нестійкий тип), то воно має злоякісний перебіг. З іншого боку, половина з тих осіб, у кого в підлітковому віці була діагностована алкогольна залежність, через 10-15 років не мала ознак захворювання. Це може свідчити або про гіпердіагностику алкогольної залежності в підлітків або про її регредієнтний характер.

Як показує практика наркологічного центру Авіценна м.Харків, підлітковий алкоголізм визначається як прогредієнтне захворювання, що характеризується патологічним потягом до спиртних напоїв, розвитком абстинентного синдрому при припиненні вживання алкоголю, а в задавнених випадках стійкими соматоневрологічними розладами і психічною деградацією. Ранній дитячий і підлітковий алкоголізм формується до 14–18 років. У цьому віці для захворювання характерні риси як клінічних проявів алкоголізму, так і його динаміки. Насамперед, більшість дослідників підкреслюють, що алкоголізм у підлітковому віці формується в стислий термін, набагато швидше, ніж у зрілі роки. Він відрізняється вкрай злоякісним галопуючим перебігом, що певною мірою обумовлює його атиповий характер.

Наркологічний центр «Авіценна», м. Харків вже на протязі останніх 30 років займається проблемою лікування підліткової алкогольної залежності. Має великий досвід в застосуванні сучасних методів діагностики, лікування, профілактиці та реабілітації таких хворих.